онтроль за управл≥нською д≥¤льн≥стю Ц ¤к д≥Ївий зас≥б захисту громад¤н в≥д † недол≥к≥в бюрократичного адм≥н≥струванн¤

 

—оц≥ально-економ≥чна та морально-етична ситуац≥¤, що склалас¤ в † ”крањн≥, переконала людей в тому, що найб≥льшу небезпеку дл¤ держави становить безконтрольна влада. † —аме досв≥д авторитаризму п≥двели сучасн≥ посттотал≥тарн≥ крањни до прийн¤тт¤ суттЇво оновлених конституц≥й, реформи виборчих систем, в≥дродженн¤ багатопарт≥йност≥ ≥ т.≥. –азом з тим, нав≥ть в сучасних зах≥дних демократ≥¤х ключовим елементом ≥ гарантом демократ≥њ залишаЇтьс¤ † здатн≥сть громад¤н отримувати ≥нформац≥ю ≥ контролювати св≥й ур¤д.

Ћише добре по≥нформована сп≥льнота може св≥домо виконувати своњ обовТ¤зки щодо регулюванн¤ д≥¤льност≥ орган≥в влади. якщо д≥¤льн≥сть ур¤ду, виконавчоњ влади оповита таЇмницею, вказана мета втрачаЇ глузд.

ќсоблив≥стю ≥снуючоњ ситуац≥њ в дан≥й сфер≥ в † ”крањн≥ стало те, що тут не в≥дбулос¤ оновленн¤ пол≥тичних ел≥т, не була введена люстрац≥¤, через що, ц≥нност≥ апарату управл≥нн¤, бюрократ≥њ в вир≥шенн≥ багатьох проблем †† ви¤вилис¤ † надто сильними, а громадська активн≥сть, в≥дпов≥дно, п≥д≥рваною. ƒо патернал≥зму додалис¤ † ≥нформац≥йна криза, пр¤мий диктат виконавчих структур над сусп≥льством, ф≥нансове та економ≥чне вимаганн¤ бюрократ≥њ. Ћюдина була змушена примиритис¤ ≥з засилл¤м бюрократичних зловживань, адм≥н≥стративноњ т¤ганини в органах управл≥нн¤, з безв≥дпов≥дальн≥стю та безкарн≥стю.

 онтроль виконавчоњ влади з боку † населенн¤ був ≥ залишаЇтьс¤ † суто формальним. ћи Ї св≥дками адм≥н≥стративного свав≥лл¤ на м≥сц¤х, диктату чиновник≥в ≥ масового зловживанн¤ службовим положенн¤м в ”крањн≥.

† Ќагальна потреба подоланн¤ зазначених проблем зумовлюЇ † пошук ≥ розвиток д≥Ївих шл¤х≥в, засоб≥в ≥ механ≥зм≥в захисту громад¤н в≥д недол≥к≥в бюрократичного адм≥н≥струванн¤.

¬ рамках р≥зних теоретичних п≥дход≥в розробл¤лис¤ багаточисельн≥ шл¤хи усуненн¤ бюрократизму. јле (¤к це було зТ¤совано в † другому розд≥л≥ роботи) † бюрократизм маЇ багато облич, його про¤ви ≥ насл≥дки надзвичайно суперечлив≥, а причини не завжди знаход¤тьс¤ на поверхн≥, тому боротьба з ним Ї дуже складною. ≤сторичний спектр засоб≥в боротьби з бюрократизмом дуже широкий Ц в≥д чисельних орган≥зац≥йно-структурних ≥ функц≥ональних перебудов до терору. ќднак, повного викор≥ненн¤ бюрократизму не сталос¤, † адже, † бюрократизм Ц це ≥манентна властив≥сть будь-¤коњ системи управл≥нн¤ ≥ † здолати його неможливо, † можна лише послабити † де¤к≥ його про¤ви. †††††

Ѕюрократизм ¤вл¤Ї собою дезорган≥зац≥йний фактор, котрий суттЇво знижуЇ результативн≥сть управл≥нн¤. “ому, з точки зору управл≥нського аспекту (в маг≥стерськ≥й робот≥ головним напр¤мом теоретичного досл≥дженн¤ бюрократизму були концепц≥¤ рац≥ональноњ орган≥зац≥њ та концепц≥¤ неефективност≥ орган≥зац≥йних функц≥й, рутинерства, зат¤гуванн¤, процедурних перешкод тощо), а також з урахуванн¤м реальних, перш за все матер≥альних можливостей реал≥зац≥њ † у повс¤кденному житт≥, доц≥льно, в повн≥й м≥р≥ застосувати контроль, за допомогою ¤кого можна не т≥льки ви¤вити, а й попередити в≥дхиленн¤, помилки й недол≥ки управл≥нн¤. †

«а роки ≥снуванн¤ суверенноњ ”крањнськоњ держави не вдалос¤ дос¤гти такого р≥вн¤ орган≥зац≥њ виконавчоњ влади, ¤кий би задовольн¤в потреби розвитку громад¤нського сусп≥льства. ÷е повТ¤зано, насамперед, ≥з станом адм≥н≥стративного законодавства, ¤ке Ђв≥дстаЇ в≥д вимог сьогоденн¤, неповно ≥ суперечливо регулюЇ сусп≥льн≥ в≥дносини, не забезпечуЇ утвердженн¤ пр≥оритету прав ≥ свобод людини у њњ в≥дносинах з державоюї. [1]

Ќа сучасному етап≥ ”крањна опинилас¤ в ситуац≥њ, коли по-сут≥, немаЇ загальнодержавноњ системи контролю, ¤ка б була ор≥Їнтована на демократичн≥ засади. ќкрем≥ ≥нспекц≥йн≥ та нагл¤дов≥ органи, головним чином лише ф≥ксують просуванн¤ розпор¤дчих документ≥в, приймають скарги, формально реЇструють њх розгл¤д, без † проведенн¤ повноц≥нних перев≥рок.

ќтже, хоч зараз Ђ≥снуЇ певна правова база дл¤ практичноњ реал≥зац≥њ громад¤нами права звернутис¤ ≥з скаргою до вищого органу або посадовоњ особи, все ж ретельно унормований ≥, головне ефективно д≥ючий процесуальний механ≥зм захисту прав ≥ свобод людини у сфер≥ виконавчоњ влади ще т≥льки маЇ бути створенийї . [2]

‘ункц≥ональне призначенн¤ контролю визначаЇ р≥зноман≥тн≥сть його вид≥в. ¬ самому широкому розум≥нн≥ контроль под≥л¤ють на два види - † державний ≥ соц≥альний (громад¤нський). [3]

ƒержавний контроль Ц це контроль за дотриманн¤м † державними органами закон≥в та ≥нших правових акт≥в. …ого зд≥йснюють вс≥ † органи держави † в межах своЇњ компетенц≥њ.

ќсновними завданн¤ми державного контролю Ї:

††††† «абезпеченн¤ дотриманн¤ закон≥в, нормативних акт≥в, що дозвол¤Ї п≥дтримувати стаб≥льн≥сть державного устрою; зТ¤суванн¤ в≥дхилень в≥д правил та процедур, що встановлен≥ дл¤ орган≥в влади ≥ в раз≥ необх≥дност≥ внесенн¤ необх≥дних коректив;

††††† ѕ≥двищенн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥ державних орган≥в шл¤хом скороченн¤ њх чисельност≥, удосконаленн¤ структури, протид≥¤ бюрократизац≥њ державного апарату;

††††† ≈фективне використанн¤ † державних кошт≥в, забезпеченн¤ њх економ≥њ.

†††††††† ƒержавний контроль под≥л¤ють на пол≥тичний, адм≥н≥стративний та судовий. « точки зору спр¤мованост≥ теми, розгл¤немо адм≥н≥стративний та судовий.

јдм≥н≥стративний контроль зд≥йснюють виконавч≥ органи вс≥х г≥лок влади. як правило, в межах адм≥н≥стративного контролю реал≥зуЇтьс¤ контроль вищих посадових ос≥б за д≥¤ми п≥длеглих: створюютьс¤ ≥нспекц≥йн≥ та нагл¤дов≥ органи, ¤к≥ анал≥зують виконанн¤ закон≥в, нормативних акт≥в, вивчають ефективн≥сть ≥ ¤к≥сть адм≥н≥стративноњ д≥¤льност≥.

—удовий контроль зд≥йснюють суди: загальн≥, в≥йськов≥, арб≥тражн≥ ≥  онституц≥йний. † ¬они розгл¤дають вимоги † та протести орган≥в державноњ влади, щодо визнанн¤ незаконними акт≥в орган≥в управл≥нн¤; визнанн¤ нед≥йсними акт≥в державних орган≥в, що порушують права та ≥нтереси орган≥зац≥й ≥ громад¤н тощо.

—оц≥альний контроль за станом державноњ служби Ї Ђформою оберненого звТ¤зкуї в систем≥ державного управл≥нн¤. [4] ¬≥н Ї ознакою демократизму держави, контролю за нею з боку ≥нститут≥в громад¤нського сусп≥льства. ƒжерелом соц≥ального контролю Ї активн≥сть населенн¤, ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ в д≥¤льност≥ громадських рух≥в та орган≥зац≥й, в засобах масовоњ ≥нформац≥њ, в листах, скаргах, за¤вах громад¤н.

¬ практичн≥й д≥¤льност≥ † державноњ служби застосовують два основних методи реал≥зац≥њ п≥дзв≥тност≥. ѕерший Ц зовн≥шн≥й , тобто контроль, що зд≥йснюЇтьс¤ законодавчими органами, судами або безпосередньо громад¤нами. ƒругий Ц внутр≥шн≥й , ¤к≥й зд≥йснюють сам≥ адм≥н≥стративн≥ установи, на баз≥ профес≥йних ≥ етичних стандарт≥в, адм≥н≥стративних норм та правил. ¬нутр≥шн≥й: припускаЇ контроль з боку кер≥вництва, взаЇмний контроль сп≥вроб≥тник≥в ≥ самоконтроль.

¬ контекст≥ досл≥джуваноњ теми, буде розгл¤нуто види контролю, що з моЇњ точки зору, Ї найдоц≥льн≥шими ≥ б≥льш реальними в умовах аном≥њ морально-етичних принцип≥в серед чиновник≥в, а також в≥дсутност≥ стаб≥льного матер≥ального забезпеченн¤, а саме:

††††† ¬нутр≥шн≥й контроль в державн≥й установ≥;

††††† —удовий контроль за державною установою;

†††††  онтроль з боку незалежноњ влади несудового характеру.

 

¬нутр≥шн≥й контроль в державн≥й установ≥.

 

¬нутр≥шн≥й контроль орган≥зац≥њ дуже часто залишаЇтьс¤ поза увагою, хоча саме цей вид контролю, Ї найоптимальн≥шим шл¤хом боротьби з корупц≥Їю та бюрократизмом на сучасному етап≥. –еальне запровадженн¤ ≥ дотриманн¤ його в орган≥зац≥¤х, дозволить вплинути на вс≥ елементи сукупност≥ ¤вищ, ¤к≥ характеризують бюрократизм [5] :

v †† –≥зн≥ дефекти в систем≥ управл≥нн¤ через низький профес≥йний р≥вень зайн¤тих в н≥й прац≥вник≥в;

v †† ≤ндив≥дуальна некоректн≥сть Ц повед≥нкова або виконавча Ц у звТ¤зку з низьким культурним р≥внем чиновник≥в;

v †† ¬≥дстоюванн¤ свого Ђприватногої ≥нтересу, ¤кий протиставлений сусп≥льному, систем≥ управл≥нн¤.

ѕричина недостатньоњ уваги, що прид≥л¤Їтьс¤ внутр≥шньому контролю, криЇтьс¤ в тому, що за своЇю природою в≥н найважче п≥ддаЇтьс¤ точному визначенню. јдже за своњми функц≥¤ми будь-¤кий кер≥вник маЇ контролювати своњх п≥длеглих. † «а означенн¤м † ∆ана –≥веро: Ђ¬≥н (кер≥вник) може спонукати до них (п≥длеглих) † своњми ≥нструкц≥¤ми або нав≥ть диктувати њх через своњ накази; в≥н може опр≥ч де¤ких вагомих випадк≥в, зм≥нити, або скасувати њх, ≥ не лише з причин незаконност≥, але також тому, що в≥н вважаЇ њх несвоЇчасними. ÷ими правами начальник користуЇтьс¤ на законн≥й п≥дстав≥, ≥ немаЇ потреби, щоб вони надавалис¤ йому ¤кимось документом; вони Ї притаманними його ¤кост≥, рангов≥, що в≥н займаЇ в ≥Їрарх≥њ.ї [6] † “обто, майже весь контроль, за вин¤тком ф≥нансового, повн≥стю покладено на кер≥вника, особливо це стосуЇтьс¤ ”крањни.

јле з ускладненн¤м † державного управл≥нн¤ зростаЇ зац≥кавлен≥сть у внутр≥шньому контрол≥ . ѕередумовами запровадженн¤ † стандарт≥в внутр≥шнього контролю можна вважати:

1. ††††† «б≥льшенн¤ † обс¤гу, р≥знор≥дност≥, к≥лькост≥ справ, чисельност≥ документ≥в та застосуванн¤ великоњ к≥лькост≥ † правил, положень ≥ закон≥в, особливо † в державних структурах;

2. ††††† ƒо цього можна додати, що жодна орган≥зац≥¤ немаЇ абсолютного захисту в≥д шахрайства, особливо коли воно повТ¤зано з † особами, ¤к≥ користуютьс¤ дов≥рою або об≥ймають кер≥вн≥ посади, т.т. кер≥вники часто мають змогу уникнути контролю, ¤кий вони сам≥ запровадили; †

3. ††††† «важаючи на те, що будь-¤ка орган≥зац≥¤ залежить в≥д † людського фактору, на њњ функц≥онуванн¤ † впливають недол≥ки в розробц≥, помилки у погл¤дах ≥ розум≥нн≥, ≥гноруванн¤ завдань з боку кожного службовц¤.

ѕерерахован≥ передумови, довод¤ть необх≥дн≥сть запровадженн¤ та п≥дтримку ефективного внутр≥шнього контролю.

¬ червн≥ 1992 року, м≥жнародною орган≥зац≥Їю вищих аудиторських установ, було розроблено ≥ видано директиви † стандарт≥в внутр≥шнього контролю, ¤к≥ стосуютьс¤ д≥¤льност≥ ус≥х кер≥вник≥в. Ќезважаючи на в≥дм≥нност≥ державних систем, ц≥ стандарти в основному однаков≥, тому вони можуть використовуватись у систем≥ державного управл≥нн¤ будь-¤коњ крањни дл¤ запровадженн¤ ефективноњ структури внутр≥шнього контролю.

ўо стосуЇтьс¤ питань внутр≥шнього контролю в ”крањн≥, то в≥н зд≥йснюЇтьс¤ самими органами виконавчоњ влади ≥ в≥д≥граЇ важливу роль у зм≥цненн≥ законност≥, виконавськоњ дисципл≥ни, п≥двищенн¤ р≥вн¤ орган≥зованост≥ й пор¤дку в сфер≥ державного управл≥нн¤.

¬их≥дним елементом правовоњ регламентац≥њ внутр≥шнього контролю виступають закони щодо правового статусу † орган≥в виконавчоњ влади вс≥х р≥вн≥в Ц Ђѕро  аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањниї, Ђѕро м≥н≥стерства та ≥нш≥ органи виконавчоњ владиї, Ђѕро м≥сцев≥ державн≥ адм≥н≥страц≥њї та прийн¤тт¤ на њх основ≥ ѕоложенн¤ про центральн≥ та † м≥сцев≥ органи виконавчоњ влади, в ¤ких мають бути визначен≥ функц≥њ контролю, обс¤г ≥ меж≥ зд≥йсненн¤. †

«а допомогою внутр≥шнього контролю † може бути дос¤гнуто:

††††† ѕубл≥чн≥сть та в≥дкрит≥сть д≥¤льност≥ орган≥в виконавчоњ влади та њх посадових ос≥б, насамперед з позиц≥й поваги до особи ≥ справедливост≥, а також пост≥йного п≥двищенн¤ ефективност≥ державного управл≥нн¤;

††††† ¬≥дпов≥дальн≥сть орган≥в виконавчоњ влади за своњ р≥шенн¤, д≥њ чи безд≥¤льн≥сть перед громад¤нами та ≥ншими субТЇктами, права ¤ких було порушено, та обовТ¤зкового в≥дшкодуванн¤ запод≥¤ноњ цим субТЇктам шкоди [7] .

 онтроль в органах виконавчоњ влади не повинен зводитис¤ до перев≥рки виконанн¤ ¤к такого, а маЇ враховувати ≥ ¤к≥сть виконанн¤, своЇчасне ви¤вленн¤ проблем та концентрац≥¤ зусиль на корегуванн≥ ситуац≥њ..

¬нутр≥шн≥й † контроль в державн≥й установ≥ буде б≥льш ефективним за умов:

†††††††† ѕрозорост≥ д≥¤льност≥, ¤ка † може бути дос¤гнута ун≥ф≥кац≥Їю обл≥ку та дос¤жн≥стю його дл¤ контролю.

†††††††† —творенн¤ пласких орган≥зац≥њ (з меншою к≥льк≥стю р≥вн≥в ≥Їрарх≥њ), що дозволить, в раз≥ потреби, в≥дзначити ваду певного службовц¤ публ≥чно, предТ¤вити прац≥внику розум≥нн¤ середовищем його повед≥нки.

†††††††† ‘ормуванн¤ етичних принцип≥в.

Ѕ≥льш детально розгл¤немо останн≥й, трет≥й пункт. Ќеобх≥дно зазначити, що в атмосфер≥ жорстких, вкрай матер≥ал≥зованих ринкових в≥дносин, значенн¤ етичних регул¤тор≥в людськоњ повед≥нки поступово зн≥велювалос¤. ¬ контекст≥ ж питанн¤ щодо обмеженн¤ бюрократичного свав≥лл¤ та † зловживань, проблема етичност≥ набуваЇ особливого статусу. ÷е означаЇ необх≥дн≥сть спец≥альноњ уваги до морально-етичних ¤костей людей, що працюють в апарат≥ управл≥нн¤, до проблем адм≥н≥стративноњ етики та морал≥, ¤ким, до реч≥, в крањнах «аходу прид≥л¤ють особливу увагу ≥ надають самост≥йне значенн¤.

ѕрактичним † вир≥шенн¤ зазначеноњ проблеми стала розробка проекту  одексу основних правил повед≥нки державного службовц¤. ÷ей  одекс спр¤мований на † створенн¤ умов дл¤ п≥двищенн¤ авторитету державноњ служби, зм≥цненн¤ репутац≥њ державного службовц¤, п≥дтримки його чест≥ ≥ г≥дност≥, посиленн¤ вимог до його повед≥нки у в≥дносинах з ф≥зичними ≥ юридичними особами. [8]

Ќеобх≥дн≥сть розробки  одексу основних правил повед≥нки державного службовц¤ обумовлена р¤дом причин. ќболонський ј.¬. вид≥лив њх таким чином, по-перше, практично неможливо скласти вичерпний перел≥к припис≥в ≥ заборон дл¤ службовц≥в на р≥вн≥ юридичних документ≥в. ѕо-друге, ц≥ла низка д≥й або утриманн¤ в≥д тих або ≥нших д≥й за своЇю природою не може бути врегульована юридичними нормами. ¬они регулюютьс¤ неформальними, та в≥д цього не менш д≥Ївими, нормами груповоњ, ≥ ¤к п≥дкреслив ќболонський ј.¬.- адм≥н≥стративноњ морал≥ [9] , а також ≥ндив≥дуальними нормами. ѕо-третЇ, профес≥йна етика державного службовц¤, ¤к ≥ будь-¤ка корпоративна етика, маЇ певну специф≥ку. ÷е обумовлюЇ необх≥дн≥сть њњ вид≥ленн¤ до окремого кодексу, адже велика к≥льк≥сть службовц≥в маЇ невиразну або ж викривлену у¤ву про ц≥ норми. “ому, вкрай важливо, опрацюванн¤ такого документа, † ¤кий був би не обт¤жений нормами юридичноњ в≥дпов≥дальност≥, та водночас задавав би систему моральних ор≥Їнтир≥в, давав рекомендац≥њ щодо повед≥нки в тому, чи ≥ншому Ђдел≥катномуї становищ≥ ≥ ч≥тко визначав область моральних заборон дл¤ службовц¤.

 

—удовий контроль за державною установою.

 

÷ю модель було перейн¤то багатьма Ївропейськими крањнами, але коп≥юванн¤ не завжди було тотожним через в≥дм≥нност≥ у традиц≥¤х. ќднак упродовж ’’ ст. багато Ївропейських держав самост≥йно вдосконалили орган≥зац≥ю судового вир≥шенн¤ адм≥н≥стративних спор≥в. † √оловними складовими еволюц≥њ були конституц≥йне затвердженн¤ статусу † адм≥н≥стративного правосудд¤, ≥нтеграц≥¤ адм≥н≥стративних судових орач≥в у судову владу та зближенн¤ м≥ж процедурами цив≥льних ≥ судових орган≥в.

—ьогодн≥шн¤ адм≥н≥стративна практика в ”крањн≥, спричинена рад¤нським досв≥дом, хоча й в≥дображаЇ † в техн≥чному аспект≥ де¤к≥ риси, характерн≥ дл¤ сучасноњ † Ђадм≥н≥стративноњ державиї, в ц≥лому п≥дпор¤дкована принципам, що суперечать образу † рац≥ональноњ, ефективноњ адм≥н≥страц≥њ, ¤ка в≥дпов≥дно ставитьс¤ до громад¤нина. † —п≥вв≥дношенн¤ м≥ж правами окремих громад¤н та повноваженн¤ми † державних орган≥в все ще значною м≥рою лишаЇтьс¤ на користь останн≥х. ќсновна проблема пол¤гаЇ у широких повноваженн¤х службовц≥в, ¤к≥ † мають змогу на власний розсуд надавати або в≥дмовл¤ти у наданн≥ великоњ к≥лькост≥ державних послуг. „асто громад¤ни не об≥знан≥ з≥ своњми правами, а нав≥ть, ¤кщо вони њх знають, можуть вир≥шити, що не варто протид≥¤ти бюрократичному апарату, зважаючи на його широк≥ повноваженн¤, ¤к≥ дають можлив≥сть дл¤ пересл≥дуванн¤ та дискрим≥нац≥њ. “обто, виникла нагальна потреба у реформ≥ судовоњ системи, щоб судд≥ отримали незалежн≥сть гарантовану  онституц≥Їю, ≥ не використовувалис¤ ¤к ≥нструмент виконавчоњ влади. †

¬ ”крањн≥ сучасний стан правового регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин у сфер≥ судового захисту прав ≥ свобод громад¤н визначаЇтьс¤  онституц≥Їю ”крањни та ÷ив≥льним процесуальним кодексом, що встановлюють права громад¤н на судове оскарженн¤. ÷≥ справи розгл¤даютьс¤ у судах загальноњ юрисдикц≥њ. јле специф≥ка розгл¤ду справ, що випливають з † адм≥н≥стративно-правових в≥дносин, вимагаЇ створенн¤ нових орган≥зац≥йно-судових форм ≥ на¤вност≥ особливоњ судд≥вськоњ квал≥ф≥кац≥њ у ц≥й сфер≥. “аким чином, запровадженн¤ адм≥н≥стративноњ юстиц≥њ в ”крањн≥ † створить д≥Ївий механ≥зм захисту в≥д незаконного втручанн¤ орган≥в державноњ влади, њх посадових ос≥б в особист≥ справи громад¤н.

¬ ”крањн≥, судовий контроль за сферою виконавчоњ влади † мають зд≥йснювати † адм≥н≥стративн≥ суди. ¬≥дпов≥дно до статт≥ 125  онституц≥њ ”крањни вищим судовим органом в ц≥й систем≥ † маЇ бути ¬ищий адм≥н≥стративний суд ”крањни. ƒо складу системи адм≥н≥стративних суд≥в мають входити † апел¤ц≥йн≥ та м≥сцев≥ адм≥н≥стративн≥ суди [10] .

ѕредметом оскарженн¤ до адм≥н≥стративного суду Ї р≥шенн¤, в тому числ≥ нормативн≥ акти ѕрезидента ”крањни, орган≥в † виконавчоњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ та обТЇднань громад¤н, њх д≥њ або безд≥¤льн≥сть, через ¤к≥ порушен≥ чи обмежен≥ права свободи людини † ≥ громад¤нина.

”загальнюючи, можна зазначити, що  онституц≥¤ ”крањни закр≥пила право громад¤н на судовий захист своњх прав ≥ свобод, але реал≥зац≥¤ цього права повТ¤зана з певними труднощами. ѕо-перше, протир≥чч¤ закладено в сам≥й орган≥зац≥њ влади. —истема апел¤ц≥њ або процедура поданн¤ скарг на д≥њ адм≥н≥страц≥њ ≥снувала в † наших бюрократичних структурах, але ≥ судд≥ † й суди по вир≥шенню цих апел¤ц≥й Ї членами т≥Їњ ж орган≥зац≥йноњ ≥Їрарх≥њ. ¬≥дпов≥дно, дос¤гти неупередженого (нейтрального) р≥шенн¤ практично неможливо.

ѕо-друге, † недол≥ки судового контролю, особливо в ”крањн≥, що перебуваЇ у трансформац≥йн≥й криз≥, повТ¤зан≥ з † ≥снуючими прогалинами в законодавств≥ або неналежним тлумаченн¤м закон≥в, а також ≥з його недостатн≥ми швидк≥стю та доступн≥стю.

—тосовно доступност≥ судового контролю двома основними елементами Ї † знанн¤ про ≥снуванн¤ орган≥в оскарженн¤ та варт≥сть процедур. Ѕагато зах≥дноЇвропейських крањн мають розвинуту систему адм≥н≥стративних суд≥в. ќднак формальн≥сть, витрати, пов≥льн≥ темпи † ≥ вузька сфера апел¤ц≥й робл¤ть суди неефективним засобом розгл¤ду др≥бних скарг, а також джерелом багатьох випадк≥в † незадоволенн¤.

Ќедол≥ки судового контролю адм≥н≥страц≥й обумовлюють утворенн¤ властей, на ¤к≥ покладено контроль адм≥н≥страц≥й за допомогою ≥нших засоб≥в.

 

ѕравове забезпеченн¤ адм≥н≥стративного оскарженн¤ позасудового

захисту прав ≥ свобод громад¤н .

 

†††††††† ѕопередн≥ пункти стосовно проблеми контролю за д≥¤льн≥стю † адм≥н≥страц≥њ були представлен≥ † двома головними типами:

††††† ƒержавний нагл¤д за управл≥нн¤м ¤к внутр≥шн≥й контроль;

†††††  онтроль через адм≥н≥стративн≥ суди ¤к зовн≥шн≥й контроль.

†††††††† ћ≥ж обома типами контролю ≥снуЇ пром≥жна форма Ц внутр≥шньо управл≥нський контроль з метою захисту † основних прав шл¤хом забезпеченн¤ в≥дпов≥дних засоб≥в правового оскарженн¤.

ѕредметом оскарженн¤ Ї р≥шенн¤, д≥¤ чи безд≥¤льн≥сть, що обмежуЇ права, свободи ≥ законн≥ ≥нтереси громад¤н. «аконодавством ”крањни передбачено право громад¤нина на † позасудовий пор¤док оскарженн¤ д≥й органу нижчого р≥вн¤ до органу вищого р≥вн¤ в пор¤дку п≥дпор¤дкуванн¤, а також можлив≥сть громад¤нина звернутис¤ до ”повноваженого ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини або у м≥жнародн≥ † правозахисн≥ орган≥зац≥њ [11] .

 онституц≥¤ ”крањни (ст.40), «акон ”крањни Ђѕро зверненн¤ громад¤нї та де¤к≥ ≥нш≥ правов≥ акти Ї правовою основою запровадженн¤ механ≥зму адм≥н≥стративного оскарженн¤ † р≥шень, д≥й та безд≥¤льност≥ † орган≥в державноњ влади, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й, обТЇднань громад¤н, засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, посадовоњ особи у пор¤дку п≥длеглост≥ вищому органу або посадових ос≥б.

ѕон¤тт¤ † адм≥н≥стративне оскарженн¤ п≥д час захисту прав громад¤н стосуЇтьс¤ † контролю за адм≥н≥стративними р≥шенн¤ми орган≥в виконавчоњ влади у сам≥й структур≥ цих орган≥в ≥ маЇ несудовий характер. “акий контроль за зверненн¤ми громад¤н † передуЇ судовому контролю ≥ не зам≥нюЇ та не виключаЇ права громад¤нина на судове оскарженн¤ † р≥шенн¤ адм≥н≥стративного органу чи посадовоњ особи [12] .

¬ основ≥ такоњ форми контролю лежать ≥дењ про доц≥льн≥сть в окремих випадках уповноваженн¤ адм≥н≥стративних орган≥в ≥ наданн¤ њм необх≥дних можливостей дл¤ скасуванн¤ або корегуванн¤ власних р≥шень в ≥нтересах громад¤нина. †

ѕеревагами такого способу захисту прав Ї :

††††† ѕроцедура розгл¤ду звернень громад¤н може проходити швидко ≥ не вимагаЇ багато витрат;

††††† ѕередус≥м за рахунок цього судочинство вив≥льн¤Їтьс¤ за дл¤ розгл¤ду б≥льш важливих позов≥в;

††††† ƒл¤ громад¤н ”крањни, з урахуванн¤м њх традиц≥йного † розум≥нн¤ † права, може бути набагато легше вимагати вир≥шенн¤ р≥шенн¤ в адм≥н≥стративному орган≥, н≥ж ставати на незвичний дл¤ них шл¤х оскарженн¤ в суд≥.

«Т¤совуючи недол≥ки, що супроводжують процедуру оскарженн¤, необх≥дно наголосити на тому факт≥, що законодавство дозвол¤Ї † органам влади †† у справах з правовими насл≥дками приймати р≥шенн¤ на основ≥ в≥льного розсуду (так зван≥ Ђдиспозитивн≥ нормиї). [13] “акий тип положень нав≥ть не згадуЇтьс¤ в проект≥  онцепц≥њ реформи адм≥н≥стративного права в ”крањн≥. ÷е викликаЇ подив, тому що, по-перше, положенн¤ щодо можливост≥ прийн¤тт¤ р≥шенн¤ на основ≥ в≥льного розсуду в≥д≥гравали велику роль у рад¤нському прав≥, виступаючи † оф≥ц≥йним фундаментом дл¤ бюрократизму, а, по-друге, тому, що шанси на реал≥зац≥ю субТЇктивних приватних ≥нтерес≥в громад¤н, ≥ тим самим, також основних прав громад¤н у в≥дносинах що регулюютьс¤ адм≥н≥стративним правом, обмежуютьс¤ † в≥дпов≥дно до того, ¤к≥ можливост≥ дл¤ прийн¤тт¤ р≥шень на основ≥ в≥льного розсуду законодавчо надан≥ органам влади. “ому необх≥дно, щоб у майбутньому закон≥ про пор¤док процедур у справах що п≥дл¤гають розгл¤ду в адм≥н≥стративних установах були включен≥ положенн¤ щодо прийн¤тт¤ р≥шень на основ≥ в≥льного розсуду.

 р≥м того, † процедура розгл¤ду скарг маЇ бути ч≥тко упор¤дкована: терм≥ни, обТЇктивн≥сть розгл¤ду, перев≥рка факт≥в, ≥нформуванн¤ субТЇкт≥в щодо стану справи. † ќрган≥зац≥¤ контролю † за надходженн¤м та реЇстрац≥Їю громад¤н маЇ † зд≥йснюватис¤ в≥дпов≥дно до ≥нструкц≥њ з д≥ловодства, а також положенн¤м про в≥дпов≥дний орган.

” законодавств≥ необх≥дно встановити, ¤к≥ органи та особи, в ¤к≥ терм≥ни провод¤ть виб≥рковий, поточний контроль та отримують ≥нформац≥ю про стан розгл¤ду звернень громад¤н, а також зд≥йснюють контроль за дотриманн¤м законност≥ п≥д час њх розгл¤ду.

ќск≥льки найб≥льша к≥льк≥сть скарг громад¤н належить до сфери охорони здоровТ¤, соц≥ального захисту, управл≥нн¤ державним майном, охорони навколишнього природного середовища, податковоњ та митноњ служби, тощо, доц≥льно в пор¤дку державно-правового експерименту створити в системах орган≥в виконавчоњ влади цих сфер спец≥альн≥ п≥дрозд≥ли з розгл¤ду скарг громад¤н , ¤к≥ мають розгл¤дати та вир≥шувати справи щодо скарг громад¤н у пор¤дку, † наближеному до судового провадженн¤ (так звана адм≥н≥стративна Ђкваз≥юстиц≥¤ї).

—творенн¤ п≥дрозд≥л≥в, ¤к≥ розсл≥дують † скарги громад¤н в р≥зноман≥тних сферах сусп≥льноњ д≥¤льност≥ маЇ стати важливим доповненн¤м до механ≥зму захисту населенн¤ в≥д бюрократичних зловживань.

 

 онтроль з боку влади несудового характеру

 

† —истема законодавчих уповноважених, посередник≥в або омбудсмена, ¤к система контролю, ¤ку вони представл¤ють, розвинулас¤ рано (з 1809р.), саме за в≥дсутност≥ ефективного судового контролю.

† ¬ цьому в≥дношенн≥ ун≥кальною за своЇю природою † ≥ орган≥зац≥Їю Ї † так звана Ђкласичнаї система законодавчих уповноважених в тому вигл¤д≥, в ¤кому вона склалас¤ в —кандинав≥њ, а пот≥м в 60-х роках була перенесена † в ¬еликобритан≥ю, Ќову «еланд≥ю,  анаду ≥ в —получен≥ Ўтати. Ќа сьогодн≥шн≥й день под≥бн≥ ≥нституц≥њ прийн¤т≥ ≥ працюють в 35 крањнах св≥ту.

—истема Ї в≥дгалуженн¤м законодавчоњ влади, ≥ в≥дпов≥дно, незалежна в≥д адм≥н≥стративноњ частини ур¤ду. ”повноважений, пов≥рений законодавчих орган≥в (ombudsman (швед.)- представник, делегат) Ц Ї службовцем законодавчоњ влади, його завданн¤ пол¤гаЇ в розсл≥дуванн≥ скарг громадськост≥ щодо несправедливих адм≥н≥стративних д≥й. † јле † сам омбудсмен Ї верх≥вкою системи, ¤ка складаЇтьс¤: на нижчому р≥вн≥ - з п≥дрозд≥л≥в, агенц≥й, або в≥дд≥л≥в, ¤к≥ † проф≥люютьс¤ за сферами (у ¬еликобритан≥њ це осв≥та, здоровТ¤, житло, соц≥альний захист, природне середовище тощо), середн≥й р≥вень становл¤ть † в≥дд≥ли по розсл≥дуванню скарг в районних адм≥н≥страц≥¤х. ¬ склад≥ такого в≥дд≥лу нараховуЇтьс¤ дв≥ або три пост≥йно працююч≥ особи ≥ розгл¤дають вони т≥ скарги, ¤к≥ за певних обставин не були вир≥шен≥ на попередньому (нижчому) р≥вн≥. ¬ раз≥, коли † ≥ на р≥вн≥ адм≥н≥страц≥й, р≥шенн¤ не задовольнило позивача ≥ † тому Ї обТЇктивн≥ причини, зверненн¤, за згодою голови районноњ адм≥н≥страц≥њ передаЇтьс¤ на розгл¤д омбудсмену (наприклад, у ¬еликобритан≥њ нараховуЇтьс¤ 27 † омбудсмен≥в у р≥зних сферах життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства, та 3 омбудсмена Ц закр≥плених за певними територ≥¤ми).

«розум≥ло, що † структури, компетенц≥њ в так≥й модел≥ р≥зн¤тьс¤ залежно в≥д крањни, однак визначальними характеристиками, на думку ƒональда —.–овата [14] , Ї так≥:

† ѕо-перше, омбудсмен приймаЇ скарги громад¤н на д≥њ державноњ адм≥н≥страц≥њ та намагаЇтьс¤ прийн¤ти р≥шенн¤ по тих ≥з них, ¤к≥ Ї обірунтованими; †††††††

† ƒал≥, омбудсмен не уповноважений видавати приписи чи анулювати р≥шенн¤ Ц у цьому в≥н в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д суду Ц ≥ не користуЇтьс¤ пр¤мою владою над адм≥н≥страц≥Їю;

†††† “рет≥м основним моментом, ¤кий в≥др≥зн¤Ї омбудсмена в≥д адм≥н≥страц≥њ, Ї його незалежн≥сть в≥дносно виконавчоњ влади.

” омбудсмена Ї лише право розсл≥дувати скарги громадськост≥ ≥ там, де ви¤влена несправедлив≥сть або адм≥н≥стративна † помилка, запропонувати виправити њњ. ”сп≥х побудовано на чесност≥ цих рекомендац≥й та прав≥ розголосу. Ќайважлив≥шим його повноваженн¤м Ї загроза використанн¤ гласност≥. якщо ж запропонована компенсац≥¤ не приймаЇтьс¤ владою, головна збро¤, за допомогою ¤коњ † дос¤гненн¤ компенсаторних д≥й гарантовано, це спов≥щенн¤ законодавчих орган≥в та засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ. Ѕюрократичний страх перед привселюдним розголосом провини створюЇ потужний вплив у напр¤мку чесност≥, справедливост≥ ≥ ефективност≥.

“аким чином, головною причиною широкого розповсюдженн¤ системи уповноважених Ї потреба в додатковому захист≥ в≥д адм≥н≥стративного свав≥лл¤ ≥ бюрократичноњ плутанини в сучасн≥й держав≥.

¬исновок: ¬ажливою рисою системи † посередник≥в, омбудсмен≥в Ї те, що завд¤ки пр¤м≥й, прост≥й, неформальн≥й, в≥дносно швидк≥й та дешев≥й процедур≥ розгл¤ду скарг, може бути задоволена велика к≥льк≥сть др≥бних скарг, за ¤кими в ≥ншому випадку, н≥коли не було б отримано в≥дшкодуванн¤. √оловне в тому, що громад¤ни набувають, засвоюють † почутт¤ † впевненост≥, † знаючи про ≥снуванн¤ безпристрасноњ влади, ¤ка д≥њ в њх ≥нтересах.

 

”загальнюючи вс≥ способи контролю адм≥н≥страц≥њ зазначимо, що найпоширен≥шим р≥зновидом контролю залишаЇтьс¤ той, ¤кий забезпечуЇ п≥дпор¤дкуванн¤ адм≥н≥страц≥њ нормам права, а саме - † судовий контроль.

«важаючи на те, що адм≥н≥стративна культура не завжди Ї в≥дпов≥дною, з метою стеженн¤ за терм≥нами, за законн≥стю та правильн≥стю формулюванн¤ загальних та ≥ндив≥дуальних р≥шень, що готуютьс¤ адм≥н≥страторами, необх≥дним залишаЇтьс¤ внутр≥шн≥й контроль адм≥н≥страц≥й. ƒо реч≥, к≥льк≥сть р≥зних вид≥в контролю в адм≥н≥страц≥¤х багатьох крањн † дедал≥ зростаЇ.

ѕ≥сл¤ того, ¤к дос¤гнуто дотриманн¤ права, ви¤вл¤Їтьс¤, що влада створюЇ неспри¤тливе дл¤ окремого громад¤нина сп≥вв≥дношенн¤ сил, тому у б≥льшост≥ Ївропейських † крањн, в т.ч. ≥ в ”крањн≥, впроваджуютьс¤ додатков≥ засоби контролю ≥ втручанн¤, призначен≥ дл¤ заповненн¤ прогалин в законодавств≥ або усуненн¤ випадк≥в неналежного тлумаченн¤ закон≥в, а також † його недостатньоњ швидкост≥ та доступност≥ дл¤ громадськост≥.