ќтже, процес оздоровленн¤ ≥ посл≥довного зм≥цненн¤ авторитета украњнського чиновництва, п≥двищенн¤ д≥ловоњ та управл≥нськоњ культури, в≥дпов≥дальност≥ держапарату Ї питанн¤м сьогоденн¤ ≥ потребуЇ п≥двищеноњ уваги. “им б≥льш, що цей процес в≥дбуваЇтьс¤ в неоднозначних ≥ складних умовах системноњ кризи, ≥ знаходитьс¤ п≥д впливом р≥зновекторних соц≥ально-пол≥тичних ≥ економ≥чних сил. ѕол≥тична нестаб≥льн≥сть, скороченн¤ виробництва, безроб≥тт¤ ≥ пад≥нн¤ життЇвого р≥вн¤ населенн¤ викликали соц≥альну апат≥ю ≥ значну психо - емоц≥йну напругу в сусп≥льств≥. √ромад¤ни незадоволен≥ соц≥альною ц≥ною економ≥чних ≥ пол≥тичних реформ, що зд≥йснюютьс¤ в крањн≥, тому поглиблюютьс¤ процеси некерованост≥ та неконструктивноњ дезорган≥зац≥њ в сусп≥льств≥, пог≥ршуЇтьс¤ ≥м≥дж ≥ авторитет державноњ влади.
ќдна з головних причин невдач реформуванн¤ в галуз≥ державного управл≥нн¤ - недооц≥нка складнощ≥в, пов'¤заних з подоланн¤м командно-адм≥н≥стративноњ системи. ѕричина неефективност≥ сучасного управл≥нн¤ ще й в тому, що воно УвбудованоФ в т≥ло старого бюрократичного апарата, через це не вдалос¤ подолати бюрократичну деформац≥ю д≥¤льност≥ та профес≥йноњ св≥домост≥ його службовц≥в.
–азом з тим, перманентн≥ орган≥зац≥йно - реорган≥заторськ≥ процеси Ц л≥кв≥дац≥¤, злитт¤ ≥ зм≥на статусу багатьох управл≥нських структур Ц кадрова чехарда, призвели до р≥зкого пог≥ршенн¤ роботи, передус≥м виконавчоњ влади.
ѕерел≥к негативних характеристик державноњ служби можна продовжувати, але на м≥й погл¤д доц≥льно було б вказати суттЇв≥ причини њх виникненн¤ ≥ в≥дтворенн¤ за р≥зноман≥тних спроб реформуванн¤. ¬они пол¤гають в тому, що за будь-¤ких перетворень: скороченн¤ к≥лькост≥ орган≥в державного управл≥нн¤, чисельност≥ кадрового складу, спрощенн¤ структур апарату управл≥нн¤, визначенн¤ ч≥тких посадових функц≥ональних обов'¤зк≥в, незм≥нною залишаЇтьс¤ природа державних ≥нститут≥в, ¤ка дуже часто робить њх д≥¤льн≥сть неефективною.
јнал≥зуючи причини, що обумовлюють деформован≥сть ≥ в≥дпов≥дно неефективн≥сть управл≥нськоњ д≥¤льност≥, згрупуЇмо њх за орган≥зац≥йними, морально-психолог≥чними та економ≥чними чинниками.
ƒо орган≥зац≥йних чинник≥в, що впливають на ефективн≥сть д≥¤льност≥ державних установ, можна в≥днести њх ≥Їрарх≥чну побудову з дом≥нуючим пр¤мим впливом, негативним насл≥дком ¤коњ Ї обмеженн¤ ≥н≥ц≥ативи та ≥ндив≥дуальноњ в≥дпов≥дальност≥, в результат≥ чого порушуютьс¤ ≥нформац≥йн≥ потоки; монопольний статус державних бюрократичних орган≥зац≥й; негнучк≥сть системи державноњ служби.
¬ основ≥ бюрократично побудованоњ орган≥зац≥њ лежить принцип ≥Їрарх≥њ, у в≥дпов≥дност≥ до ¤кого, кожний службовець або кожний п≥дрозд≥л п≥дпор¤дкован≥ вищесто¤щому. ожний службовець в адм≥н≥стративн≥й систем≥ в≥дпов≥даЇ перед особою, що знаходитьс¤ на вищому шабл≥ ≥Їрарх≥чноњ сходинки, за р≥шенн¤ ≥ д≥њ не лише власн≥, а й вс≥х п≥длеглих йому ос≥б. ƒл¤ того, щоб нести в≥дпов≥дальн≥сть за д≥¤льн≥сть останн≥х, в≥н повинен мати авторитет, владу над ними, давати вказ≥вки, дорученн¤, ¤к≥ мають виконуватис¤ ними. ÷¤ влада Ї суворо обмеженою сферою оф≥ц≥альноњ д≥¤льност≥ орган≥зац≥њ, н≥¤ких розширень не ≥снуЇ, адже це суперечить принципу "бюрократичного авторитету". ѕобудован≥ таким чином в≥дносини м≥ж кер≥вниками ≥ персоналом, примушують останн≥х завуальовувати дефекти власноњ роботи, з метою створенн¤ позитивного враженн¤ у кер≥вництва, насл≥дком чого стаЇ порушенн¤ поток≥в ≥нформац≥њ, що йдуть "нагору".
“аке порушенн¤ Ї негативним ≥ в вебер≥вськ≥й концепц≥њ управл≥нн¤, де основний акцент ставитьс¤ на впровадженн≥ пол≥тики, але ще б≥льш негативним це порушенн¤ стаЇ за сучасних умов, коли акцентуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ на формулюванн≥ ≥ оц≥нюванн≥ зд≥йснюваноњ пол≥тики. ™ п≥дстави вважати, що суворо ≥Їрарх≥чна структура не Ї найб≥льш пристосованою дл¤ вир≥шенн¤ таких завдань. ќдна з причин в тому, що основне значенн¤ в н≥й прид≥л¤Їтьс¤ передач≥ розпор¤джень зверху вниз, тод≥ ¤к ≥нформац≥¤ маЇ передаватис¤ ≥ в протилежному напр¤м≥.
¬≥дносно бюрократичних структур управл≥нн¤, зазначимо, що вони продемонстрували свою ефективн≥сть, особливо в великих орган≥зац≥¤х, де необх≥дно забезпечити сум≥сну д≥¤льн≥сть значноњ к≥лькост≥ людей. ÷≥ структури дозвол¤ють моб≥л≥зувати людську енерг≥ю ≥ кооперувати њх працю при вир≥шенн≥ складних проект≥в. ќднак, вони мають недол≥ки, ¤к≥ особливо впадають в око у контекст≥ сучасних умов ≥ завдань економ≥чного розвитку. ќчевидним, перш за все Ї те, що бюрократичний тип структури не спри¤Ї зростанню потенц≥алу прац≥вник≥в: кожен з них використовуЇ лише ту частину своњх зд≥бностей, ¤к≥ безпосередньо необх≥дн≥ ≥ в≥дпов≥дають характеру д≥¤льност≥ орган≥зац≥њ. ќск≥льки, питанн¤ стратег≥њ ≥ тактики розвитку орган≥зац≥њ вир≥шуютьс¤ лише на вищому р≥вн≥, а вс≥ ≥нш≥ р≥вн≥ зайн¤т≥ виключно виконанн¤м цих р≥шень, втрачаЇтьс¤ загальний управл≥нський ≥нтелект, до реч≥, ¤кий сьогодн≥ розгл¤дають ¤к найважлив≥ший фактор ефективного управл≥нн¤.
ўе один недол≥к структур бюрократичного типу - неможлив≥сть за њх допомогою керувати процесом зм≥н, що спр¤мован≥ на удосконаленн¤ роботи. ‘ункц≥ональна спец≥ал≥зац≥¤ елемент≥в структури обумовлюЇ њх нер≥вном≥рний розвиток, а також р≥зну швидк≥сть цього розвитку. ¬ результат≥ виникаЇ суперечн≥сть м≥ж окремими частинами структури, нев≥дпов≥дн≥сть њх д≥й та ≥нтерес≥в, що упов≥льнюЇ прогрес в орган≥зац≥њ.
¬ажливо п≥дкреслити, що експериментуванн¤ з розробкою ≥ введенн¤м нових структур управл≥нн¤ Ї характерною рисою останнього дес¤тир≥чч¤ ’’ ст. ѕ≥д час цих експеримент≥в використовуютьс¤ р≥зноман≥тн≥ комб≥нац≥њ вже в≥домих вид≥в ≥ тип≥в структур, що пристосовуютьс¤ орган≥зац≥¤ми до конкретних умов њх функц≥онуванн¤. ≤ головна тенденц≥¤ пол¤гаЇ в тому, що кожна наступна структура стаЇ б≥льш спрощеною у пор≥вн¤нн≥ з попередньою.
≤ншим орган≥зац≥йним чинником неефективност≥ державних установ Ї њх монопольний статус: споживач≥, ¤к правило, не можуть виказати своЇ невдоволенн¤ вибором ≥ншого постачальника. “а через захищен≥сть державноњ служби в≥д надм≥рного пол≥тичного втручанн¤, роль, ¤ку пол≥тики можуть в≥д≥гравати в ≥нформуванн≥ державних установ про громадськ≥ потреби, досить обмежена ≥ тому Ї не дуже ефективним засобом впливу на повед≥нку службовц≥в найнижчих ланок державних установ, ¤ким здеб≥льшого й доводитьс¤ працювати з громадськ≥стю.
Ќеобх≥дно також додати, що державн≥ орган≥зац≥њ часто зв≥льнен≥ законом в≥д в≥дшкодуванн¤ запод≥¤них збитк≥в. як правило, вони уникають юридичноњ та ф≥нансовоњ в≥дпов≥дальност≥ за велик≥ зовн≥шн≥ витрати. ‘≥нансову в≥дпов≥дальн≥сть всю або частково бере на себе держава, а це означаЇ що витрати перекладаютьс¤ на платник≥в податк≥в. р≥м того, захист прав державних службовц≥в часто перешкоджаЇ накладати штрафи на тих прац≥вник≥в державного органу, котр≥ призвели до витрат ≥ тому перепони дл¤ д≥¤льност≥, ¤ка веде до правопорушень, можуть бути недостатн≥ми. ќтже, монопольний статус ≥ обмежен≥сть впливу з боку сусп≥льства в≥дбиваЇтьс¤ на д≥¤льност≥ державних бюрократичних орган≥зац≥й ≥ зрозум≥ло, що не в позитивному напр¤мку.
Ќаступною передумовою неефективноњ д≥¤льност≥ бюрократичноњ орган≥зац≥њ Ї негнучк≥сть системи державноњ служби. —учасна державна служба, ¤к ”крањни так ≥ багатьох крањн св≥ту, захищаючи права державних службовц≥в, створюЇ можливост≥ будувати кар'Їру в р≥зних державних установах. як правило, лише ур¤довц≥ високого рангу Ї пол≥тично ангажованими. –ешта прац≥вник≥в Ц це звичайний персонал державноњ служби, ¤ка в принцип≥, визначаючи њхню посаду й зароб≥тну платню, Ї пол≥тично нейтральною. “аке в≥докремленн¤ б≥льшост≥ державних службовц≥в в≥д пол≥тики забезпечуЇ неперервн≥сть фахових знань, коли в≥дбуваЇтьс¤ рок≥ровка на пол≥тичному ол≥мп≥, а також перешкоджаЇ спробам використати державн≥ установи в ≥нтересах правл¤чоњ ел≥ти.
ќднак неперервн≥сть та нейтральн≥сть повинн≥ зам≥щуватис¤ ¤кимось ≥ншими стимулами: можлив≥стю службовоњ кар'Їри, необх≥дноњ п≥дготовки, п≥льг тощо. “≥ сам≥ правила, ¤к≥ заважають зв≥льнити прац≥вника з пол≥тичних м≥ркувань, не дозвол¤ють позбавитис¤ некомпетентних ≥ непрацьовитих. ‘≥ксован≥ ставки зароб≥тноњ платн≥, ¤к≥ перешкоджають надм≥рному пол≥тичному тиску на прац≥вник≥в, мають тенденц≥ю недоплачувати найпродуктивн≥шим ≥ переплачувати найменш старанним. Ќасл≥дком зазначених тенденц≥й Ї перех≥д продуктивних прац≥вник≥в на вищеоплачувану роботу в приватний сектор, в той самий час, в державних установах зростаЇ в≥дсоток непрофес≥онал≥в.
–азом з проблемою зв≥льненн¤ прац≥вника, в систем≥ державноњ служби ≥снуЇ проблема найму ¤к≥сного персоналу. ќбережн≥сть в≥дбору, фундаментом ¤коњ Ї пов≥льний та складний процес найманн¤ на роботу, зменшуЇ спроможн≥сть кер≥вника швидко запроваджувати в житт¤ нов≥ програми, через неможлив≥сть швидкого найму необх≥дних фах≥вц≥в. ≤ншою стороною проблеми Ї страх втратити вид≥лен≥ кошти (ставку), ¤кщо вони не будуть використан≥ прот¤гом бюджетного пер≥оду. ÷е примушуЇ кер≥вник≥в орган≥зац≥й та њх п≥дрозд≥л≥в, зам≥сть пошуку та чеканн¤ найпридатн≥шого дл¤ конкретноњ роботи фах≥вц¤, залучати менш квал≥ф≥кованого службовц¤, що вже працюЇ в систем≥ державноњ служби. ўо част≥ше так≥ р≥шенн¤ ухвалюють з м≥ркувань тимчасовоњ доц≥льност≥, то важче буде державним установам ефективно функц≥онувати прот¤гом тривалого часу.
ѕор¤д з орган≥зац≥йними чинниками, що закладен≥ в природ≥ державних бюрократичних установ ≥ негативно впливають на њх продуктивн≥сть - вид≥лимо морально- психолог≥чн≥ чинники. ≤снуванн¤ р≥зних ≥нтерес≥в у замовника ≥ виконавц¤, породжуЇ наступну проблему: працедавц¤м, в нашому випадку держав≥, дорого коштуЇ контроль за повед≥нкою своњх п≥длеглих прац≥вник≥в. « точки зору орган≥зац≥њ, ≥ндив≥д Ї функц≥онером - суб'Їктом, з ч≥тко формал≥зованою, запрограмованою системою виконавчих д≥й. “обто, кожна посада Ї стандартом на виконанн¤. ¬ той же час, цей стандарт дозвол¤Ї коливанн¤ в службов≥й повед≥нц≥. јдже неможливо формал≥зувати посаду так, щоб не залишилас¤ де¤ка ампл≥туда коливань в зд≥йсненн≥ ≥ндив≥дом своњх функц≥й за власним розсудом. “обто, в≥докремленн¤ функц≥й в≥д ≥ндив≥дуальност≥, в≥дносна автоном≥¤ дозвол¤ють ≥ндив≥ду обирати д≥апазон конкретноњ функц≥онально-орган≥зац≥йноњ повед≥нки.
‘еномен власного розсуду Ї властивим кожн≥й посад≥, за рахунок чого, службовець маЇ змогу УприватизуватиФ можлив≥сть вибору конкретноњ повед≥нки, використовуючи останнЇ в особистих ≥нтересах ≥ ц≥л¤х: перш за все поставити ≥нших в залежн≥сть в≥д себе, штучно п≥дн¤ти св≥й статус, п≥дсилити св≥й вплив в орган≥зац≥њ. ј загалом можна сказати, що виконавц≥, маючи б≥льше ≥нформац≥њ про свою д≥¤льн≥сть, н≥ж замовники, можуть певною м≥рою домагатис¤ задоволенн¤ власних ≥нтерес≥в. ѕ≥дсилюЇ феномен власного розсуду зац≥кавлен≥сть кожноњ людини в усп≥ху власноњ д≥¤льност≥, ¤ка може знаходитис¤ ¤к в межах орган≥зац≥њ, так ≥ поза ними. “ому, ¤к зазначаЇ ј.¬.ѕригожин, виконавець зд≥йснюЇ пошук найб≥льш ефективних засоб≥в вир≥шенн¤ проблем, особливо (це стосуЇтьс¤ бюрократичних орган≥зац≥й) ¤кщо ц≥ р≥шенн¤ формальн≥ та помилков≥. ≤ саме на цьому етап≥ виникають ситуац≥њ, коли з точи зору орган≥зац≥њ, така д≥¤льн≥сть не Ї корисною, тобто. вона Ї неефективною. ѕеред замовником постаЇ завданн¤ створенн¤ такоњ орган≥зац≥йноњ структури, ¤ка б м≥н≥м≥зувала суму витрат внасл≥док небажаноњ повед≥нки виконавц≥в ≥ д≥й, спр¤мованих на контроль над нею. ÷≥ витрати, за визначенн¤м ƒев≥да Ћ.¬еймера та ≈йдена –. ¬айн≥нга, в пор≥вн¤н≥ з≥ св≥том, де пануЇ повна по≥нформован≥сть, називають орган≥зац≥йними втратами.
«апоб≥гти виникненню зазначеноњ ситуац≥њ неможливо, але певна нейтрал≥зац≥¤ Ї реальною, за умови д≥Ївого контролю. Ќатом≥сть, ¤к в ”крањн≥, так ≥ у всьому св≥т≥, адм≥н≥стративно-бюджетн≥ ≥ проф≥льн≥ нагл¤дов≥ структури, прогл¤даючи бюджет, ¤к правило, пригл¤даютьс¤ до його частин з найб≥льшими витратами. Ѕрак часу ≥ фахових знань перешкоджаЇ докладному вивченню шл¤х≥в реального використанн¤ на¤вних ресурс≥в у конкретному державному орган≥.
” визначенн≥ морально-психолог≥чних чинник≥в, що обумовлюють неефективну д≥¤льн≥сть бюрократичних установ, доц≥льно навести також де¤к≥ з головних вебер≥вських принцип≥в бюрократ≥њ, ¤к≥ в реальн≥й робот≥ орган≥зац≥й, в першу чергу через особист≥ мотиви, стають перепоною на шл¤ху до ефективност≥, тобто мають дисфункц≥йний ефект.
Ќаприклад, вебер≥вський постулат, щодо безособового характеру в≥дносин, ¤кий покладено в основу ефективноњ д≥¤льност≥ бюрократичних орган≥зац≥й, маЇ тенденц≥ю трансформуватис¤ в бюрократичну байдуж≥сть ≥ бездушн≥сть у ставленн≥ до мети та кл≥Їнт≥в орган≥зац≥њ.
ƒ≥йсно, ¤к в сам≥й орган≥зац≥њ, так ≥ по в≥дношенню до кл≥Їнт≥в маЇ превалювати безпристрасний п≥дх≥д. якщо у службовц¤ складаЇтьс¤ певне, негативне чи позитивне в≥дношенн¤ до колеги, кер≥вника чи кл≥Їнта, воно неминуче буде впливати на його оф≥ц≥йн≥ р≥шенн¤, ≥ ¤к правило, не на користь орган≥зац≥њ. —ам того не розум≥ючи, адм≥н≥стратор може бути поблажливим при оц≥нц≥ роботи одних п≥длеглих ≥ бути пристрасним по в≥дношенню до ≥нших, в≥ддавати необірунтовану, з точки зору орган≥зац≥њ, перевагу одному кл≥Їнту ≥ в той же час, несправедливо ставитис¤ до ≥ншого. “обто, усуненн¤ особистих м≥ркувань в службових справах Ї необх≥дною передумовою ефективност≥.
“≥ фактори, що викликають багато нар≥кань з боку кл≥Їнт≥в, робл¤ть ≥м≥дж чиновника непопул¤рним, а саме його безпристрасна повед≥нка стороннього спостер≥гача та в≥дсутн≥сть емоц≥йного забарвленн¤ по в≥дношенню до проблем кл≥Їнт≥в, насправд≥ Ї доц≥льними факторами, що в≥дпов≥дають д≥йсним ≥нтересам кл≥Їнта.
јле, ¤к в≥домо, людина живе в св≥т≥ своњх суб'Їктивних у¤влень щодо об'Їктивноњ реальност≥. ≤ це стаЇ основою дл¤ суб'Їктивного усв≥домленн¤ чиновниками свого УособливогоФ положенн¤. ¬ результат≥ чого, артикулюютьс¤ та агрегатуютьс¤ де¤к≥ специф≥чн≥ риси морал≥ ≥ психолог≥њ, властив≥ службовц¤м держапарату. Ќа ц≥й основ≥ виникають ≥ розвиваютьс¤ бюрократичн≥ деформац≥њ профес≥йноњ св≥домост≥ службовц≥в, що з часом оформлюютьс¤ в д≥њ, спр¤мован≥ проти соц≥альноњ сут≥, призначенн¤ власноњ службовоњ д≥¤льност≥.
—в≥дом≥сть функц≥онера передбачаЇ вимиканн¤ моральних принцип≥в ≥ почутт≥в п≥д час виконанн¤ службових обов'¤зк≥в, а той повну њх атроф≥ю. ¬ своњх д≥¤х чиновник керуЇтьс¤ лише формальними правилами, вказ≥вками, ≥ в цьому простежуЇтьс¤ розумна доц≥льн≥сть, ¤к з точки зору ефективноњ д≥¤льност≥ орган≥зац≥њ, так ≥ з точки зору кл≥Їнта, ¤к користувача послуг, що надаютьс¤ чиновниками. јле динам≥ка життЇвих потреб, не завжди вкладаЇтьс¤ в ≥нструкц≥ю, а потом, не знаходить в≥дображенн¤ в службових д≥¤х чиновника.
ѕоза службовою роллю, чиновник Ї людиною, йому притаманне все людське. јле такий розрив службового ≥ особистого, соц≥ального ≥ ≥ндив≥дуального призводить до духовного зб≥дненн¤ особистост≥. —итуац≥¤ ускладнюЇтьс¤ т≥Їю суб'Їктивною обставиною, що бюрократ щиро вважаЇ себе "чесним варт≥вником пор¤дку", "охоронцем державних ≥нтерес≥в". јле розум≥Ї в≥н њх з позиц≥й в≥домчих, а то й з позиц≥й свого кер≥вника або ж - з власних. ѕри цьому допомагаЇ йому вебер≥вськ≥й принцип рац≥ональноњ орган≥зац≥њ - "безпристрасний п≥дх≥д": в≥дключенн¤ в≥д св≥домост≥ небажаноњ ≥нформац≥њ, викривлена шкала соц≥альних ц≥нностей, за ¤коњ в≥н розц≥нюЇ себе не ¤к слугу сусп≥льства, а ¤к слугу встановленого адм≥н≥стративного пор¤дку ≥ виконавц¤ вол≥ своњх кер≥вник≥в.
≤ншим критер≥Їм орган≥зац≥йноњ неефективност≥ Ї г≥пертроф≥руван≥сть рол≥ жорстких норм, правил та процедур, ¤ка призводить до в≥дсутност≥ гнучкост≥ орган≥зац≥њ ≥ резерв≥в адекватного реагуванн¤ у завн≥шн≥х та внутр≥шн≥х процесах орган≥зац≥йноњ д≥¤льност≥.
ѕозитивним в зазначеному критер≥њ Ї те, що суворе дотриманн¤ загальних стандарт≥в п≥д час вир≥шенн¤ специф≥чних проблем ел≥м≥нуЇ можлив≥ в≥дхиленн¤ при виконанн≥ завдань, що виникають через ≥ндив≥дуальн≥ в≥дм≥нност≥.
¬ той же час реальною небезпекою Ї трансформац≥¤ "ч≥ткого сл≥дуванн¤ правилам та нормам", за ¤коњ дом≥нують консервативн≥ "охоронн≥" стереотипи повед≥нки. онсерватизм Ц ор≥Їнтац≥¤ на незм≥нн≥сть, устален≥сть положенн¤ та максимальну п≥дконтрольн≥сть, з метою виключенн¤ будь-¤кого ризику та невизначеност≥.
ќб'Їктивно така ор≥Їнтац≥¤ створюЇ середовище, в ¤кому стримуЇтьс¤ будь-¤кий розвиток. «нижуЇтьс¤ р≥вень розум≥нн¤ проблем, вир≥шенн¤ ¤ких, знаходитьс¤ в компетенц≥њ апарату, окремих його структур ≥ службовц≥в. “аким чином, дл¤ бюрократа державн≥ завданн¤ трансформуютьс¤, в завданн¤ канцел¤рськ≥. ¬сю складн≥сть ≥ р≥зноман≥тн≥сть реальних сусп≥льних справ, чиновники обмежують р¤дом стандартних ситуац≥й. ƒ≥йсн≥сть Ц регламентуЇтьс¤ спрощеним, обмеженим розум≥нн¤м чиновника ≥ пристосовуЇтьс¤ ним п≥д власну, зручну дл¤ нього форму поводженн¤ з нею.
Ќерозривним в даному контекст≥, вважаю зазначенн¤ соц≥ального компоненту бюрократизму, а саме п≥дм≥ни загальних, державних ≥нтерес≥в приватними, в≥домчими або корпоративними (апаратними). Ќажаль, за останн≥ роки сусп≥льство мало змогу спостер≥гати чисельн≥ приклади, под≥бних метаморфоз, ¤к≥ в≥дбувалис¤ в ≥нтересах бюрократичного прошарку: (псевдо) приватизац≥¤, ¤ка була проведена в ≥нтересах бюрократ≥в, т.т. розпор¤дник≥в колишньою державною власн≥стю; "вит¤гуванн¤" в≥домствами г≥гантських бюджетних субсид≥й та експортних прив≥лењв; штучне п≥двищенн¤ ц≥н паливно-енергетичного ≥ транспортного комплекс≥в. ¬ к≥нцевому рахунку за все це платить сусп≥льство. ўо стосуЇтьс¤ окремих ≥ндив≥д≥в, то використанн¤ свого службового положенн¤ на власну користь, на задоволенн¤ свого особистого ≥нтересу (¤к економ≥чного так ≥ морально-психолог≥чного) Ї особливо в складних умовах перех≥дного пер≥оду, майже суц≥льним.
”¤вленн¤ про апарат управл≥нн¤ (бюрократичний апарат), не буде ц≥лком зрозум≥лим ≥ повним, ¤кщо не досл≥дити економ≥чну складову його функц≥онуванн¤. Ѕудь-¤ка д≥¤льн≥сть маЇ економ≥чний зм≥ст, ¤кщо об'Їктом њњ виступають певн≥ ресурси Ц матер≥альн≥ або людськ≥. јле довгий час, дом≥нуючим був погл¤д, ¤к≥й економ≥чну д≥¤льн≥сть головним чином пов'¤зував з виробництвом матер≥ального продукту та отриманн¤м доходу, ≥ зрозум≥ло, що апарат управл≥нн¤ не належав до окресленого.
Ѕайдуже ставленн¤ до економ≥чноњ д≥¤льност≥ державного апарату виникло за час≥в командно-адм≥н≥стративноњ системи, коли план виробництва формувавс¤ на пол≥тичному р≥вн≥ ≥ не враховував ринков≥ закони попиту ≥ пропозиц≥њ. ѕол≥тика поставала над економ≥кою, при цьому останн¤ п≥дган¤лас¤ п≥д пол≥тичн≥ ≥ нав≥ть ≥деолог≥чн≥ настанови. ѕол≥тична доц≥льн≥сть була основним критер≥Їм дл¤ прийн¤тт¤ р≥шень. Ќе враховувалис¤ затрати, прибуток та ≥нш≥ атрибути економ≥ки, адже економ≥чний вим≥р д≥¤льност≥ апарату управл≥нн¤ був безглуздим, оск≥льки Ув≥н сто¤в над економ≥кою ≥ був поза економ≥коюФ .
« виникненн¤м на теренах колишнього —–—– ринкових механ≥зм≥в, д≥¤льн≥сть апарату управл≥нн¤ набуваЇ таку ж варт≥сну оц≥нку, ¤к товари ≥ послуги, прац¤ ≥ сировина - держапарат перетворюЇтьс¤ на один ≥з суб'Їкт≥в, що д≥ють на ринку.
ѕор¤д з роллю суб'Їкта економ≥чних в≥дносин, державну службу можна розгл¤дати ≥ ¤к об'Їкт економ≥чних в≥дносин. ƒо цього може бути включена матер≥альна оц≥нка виконанн¤ управл≥нських функц≥й, варт≥сть квал≥ф≥кац≥њ прац≥вник≥в витрати прац≥. “а на в≥дм≥ну в≥д ≥нших орган≥зац≥й, в бюрократичн≥й (державний ≥нститут), майже неможливо оц≥нити ефективн≥сть њњ д≥¤льност≥ через в≥дсутн≥сть к≥льк≥сного виразу к≥нцевоњ продукц≥њ (складн≥сть прац≥ або ефективн≥сть р≥шень з врахуванн¤м тих чи ≥нших альтернатив). ≤снують лише непр¤м≥ оц≥нки вартост≥ державноњ служби у вигл¤д≥ витрат на утриманн¤ державного апарату, але вони не дозвол¤ють зробити науково обірунтован≥ висновки.
”твердженн¤ ф≥нансованих з державного бюджету державних ≥нститут≥в обумовлено неспроможност¤ми ринку. ќсв≥та, наука, в≥йсько, судова система та багато ≥нших ≥нститут≥в забезпечують громад¤н тими сусп≥льними благами, ¤к≥ не можуть бути надан≥ приватними ринками. як ≥ приватн≥, державн≥ орган≥зац≥њ використовують дл¤ виробництва послуг працю та ≥нш≥ виробнич≥ фактори. “а на в≥дм≥ну в≥д приватних, державним ≥нститутам немаЇ потреби дл¤ виживанн¤ проходити випробуванн¤ ринком. ѓхнЇ тривале ≥снуванн¤ залежить в≥д тих, хто визначаЇ њхн≥й бюджет та нагл¤даЇ за њх д≥¤льн≥стю. ќднак сама природа державних орган≥зац≥й, ¤к це вже зазначалос¤, перешкоджаЇ контролю за њхньою д≥¤льн≥стю ≥ робить цю д≥¤льн≥сть неефективною.
Ќеефективна д≥¤льн≥сть державних бюджетних орган≥зац≥й закладена в ≥снуванн≥ намаганн≥ збереженн¤ поб≥чного бюджету: р≥зниц≥ м≥ж бюджетом, що вид≥л¤Ї державному органу держава, ≥ м≥н≥мальними витратами виробництва такого обс¤гу продукц≥њ, ¤кий задовольн¤Ї розпор¤дника кошт≥в. якщо б виконавц≥ економ≥чно ефективно виробл¤ли продукц≥ю (надавали послуги) з м≥н≥мальним витратами, то вже наступного року, коли буде вир≥шуватис¤ питанн¤ щодо суми ф≥нансуванн¤ конкретного державного органу з бюджету, зрозум≥ло, що ц¤ сума буде зменшена. “ому, державн≥ установи в к≥нц≥ року, ¤к правило, повн≥стю використовують бюджетн≥ кошти, приховуючи поб≥чний бюджет, з метою максим≥зац≥њ наступних асигнувань.
—итуац≥¤ мала би зм≥нитьс¤ на краще за умови використанн¤ заощаджених кошт≥в на потреби бюрократичноњ орган≥зац≥њ та в≥дсутност≥ хвилювань за зменшенн¤ бюджету на наступний р≥к. ѕроте, в багатьох крањнах закони про державну службу не дозвол¤ють ур¤довц¤м перетворювати поб≥чн≥ бюджети на прибутки власноњ орган≥зац≥њ, в насл≥док чого, простежуЇтьс¤ процес стимулюванн¤ кер≥вник≥в установ до пошуку корисних дл¤ себе способ≥в використанн¤ бюджетних кошт≥в у власних орган≥зац≥¤х: зб≥льшенн¤ витрат на в≥др¤дженн¤ та матер≥альне забезпеченн¤ , що ¤к правило, не Ї доц≥льним ≥ ефективним.
ƒо зазначених вище економ≥чних складових функц≥онуванн¤ державних установ, сл≥д в≥днести брак конкуренц≥њ. ќрган≥зац≥йн≥ втрати властив≥ ≥ приватним ≥ державним орган≥зац≥¤м. ќднак орган≥зац≥йн≥ втрати дл¤ державних установ Ї менш суттЇвим, н≥ж вони Ї дл¤ приватних ф≥рм. онкуренц≥¤ змушуЇ приватн≥ ф≥рми виробл¤ти продукц≥ю з м≥н≥мальними витратами, адже це Ї умовою виживанн¤ на ринку. ѕрагненн¤ прибутку наполегливо спонукаЇ недержавн≥ госпрозрахунков≥ орган≥зац≥њ шукати нов≥ методи, ¤к≥ дозвол¤ть п≥двищити ефективн≥сть. ¬ той же час, оск≥льки державн≥ установи не стикаютьс¤ з пр¤мою конкуренц≥Їю, вони можуть ≥снувати нав≥ть тод≥ коли працюють неефективно. ѕеред державними установами не постають стимули щодо перегл¤ду форм ≥ метод≥в управл≥нн¤, запровадженн¤ нововведень, спр¤мованих на п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ ≥ взагал≥, п≥двищенн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥ вс≥Їњ орган≥зац≥њ.
≤ все ж стимули до нововведень Ї: кер≥вники державних установ намагаютьс¤ п≥двищувати св≥й престиж, прагнуть службового просуванн¤, ¤ке може бути прискорене, ¤кщо њх будуть сприймати за новатор≥в. ¬они запроваджують удосконаленн¤ й дл¤ скороченн¤ витрат, коли њхн≥м установам зменшать бюджетн≥ кошти, а њм потр≥бно збер≥гати той самий р≥вень наданн¤ послуг дл¤ своњх кл≥Їнт≥в. ќднак ц≥ стимули не так≥ д≥Їв≥ ¤к загроза виживанню ф≥рми та прагненн¤ прибутку.
ќтже, умови функц≥онуванн¤ державних установ, закладен≥ в њх природ≥, створюють середовище, в ¤кому в≥дсутн≥ стимули дл¤ реформуванн¤ д≥¤льност≥ державних ≥нституц≥й. “ому, вже на нин≥шньому етап≥, дл¤ дос¤гненн¤ мети адм≥н≥стративноњ реформи, замало акцентувати увагу лише в напр¤мках створенн¤ новоњ правовоњ бази ≥ формуванн≥ нових ≥нститут≥в, орган≥зац≥йних структур та ≥нструмент≥в зд≥йсненн¤ державного управл≥нн¤, що Ї ознакою сьогоденн¤. јктуальними та д≥йсно важливими мають бути заходи ор≥Їнтован≥ на кадрове забезпеченн¤ й зм≥ни та формуванн¤ нових ф≥нансово-економ≥чних основ функц≥онуванн¤ державних установ.my@minister.com
